Нік народився 4 грудня 1982 року у Мельбурні (Австралія), в глибоко віруючій родині сербських емігрантів. Його батько Борис Вуйчич -пастор, а мати Душка Вуйчич – медсестра.
Батьки Ніка, дуже чекали його появи і ось, нарешті, цей щасливий момент настав. Але народження сина, не дивлячись на настільки довге очікування, все ж показало, що вони були явно до нього не готові, оскільки дитина на світ народилася без кінцівок. Коли матері показали дитину, вона гірко заплакала.
Одному Богу відомо, що довелося пережити його родині, і вже тим більше історія замовчує що довелося пережити самому Ніку. Все те, що для будь-якої нормальної людини є звичайною справою, для людини з обмеженими здібностями є подвигом. У випадку з Ніком – подвигом в квадраті . За словами самого Ніка, тоді, в дитинстві, він постійно думав, що є тягарем для своїх батьків, і ці думки постійно тиснули на нього. Врешті решт вони призвели його до рішення покінчити з цим всім. Але якщо Бог і не вгледів за ним при народженні, то цього разу (точніше рази, тому що спроби самогубства були неодноразовими), він врятував його. В який саме момент хлопчик зрозумів, що життя, якою б воно не було – це дар, Нік не розповідає, але те, що у нього вистачило мужності зрозуміти і прийняти цей непорушний постулат – напевно найголовніше диво (народжене фантастичною волею) у житті Ніколаса Вуйчича. Якою ж неймовірно сильною Людиною треба бути, щоб одного разу, наперекір всьому, сказати собі “Я хочу і буду жити далі!”.
І Ніколас не відступився від своїх слів. Ця людина, яка колись думала, що ніколи не зможе навчатися в університеті через свою недугу, сьогодні має дві вищі освіти, бухгалтерську та у сфері фінансового планування. Ця людина є президентом благодійної організації в Каліфорнії і власником своєї власної компанії “Attitude Is Altitude”. Він вміє грати в м’яч, гольф, стрибати з трампліну в басейн, пірнати, плавати, кататися на скейтборді, дошці для серфінгу, керувати моторним човном, рибалити . Він уміє друкувати зі швидкістю 43 слова на хвилину, малювати і писати. Нік повністю себе утримує, він причісується, чистить зуби , голиться, відкриває водопровідний кран, управляє коляскою і т.д. без сторонньої допомоги. Хлопець без рук і ніг пристосувався жити без сторонньої допомоги! Ці повсякденні речі, про які ми навіть не замислюємося в повсякденному житті, могли б бути для нас випробуванням, як стали для Ніка. Випробовування, які він щоденно з честю долає, для більшості з нас стали б приводом для відчаю. Ніку всього 28, а він домігся вдвічі більшого, ніж більшість звичайних людей вдвічі старше за нього. Він – людина з обмеженими здібностями … але з необмеженою волею до перемоги, мужністю, оптимізмом!
Нік подорожує по світу, проводить семінари і тренінги, говорить про Бога, про віру в себе, про волю до перемоги, про наполегливість. Він є мотиватором, яка на своєму прикладі доводить і показує, що тільки ти сам обмежуєш себе, тільки ти сам вирішуєш, де саме розташована та грань, за якою розташована межа твоїх можливостей. Він, людина від народження позбавлена кінцівок, переконує нас, нормальних здорових людей, в тому що “Якщо ти впав, то потрібно змусити себе піднятися”.
– Люди мені кажуть:” Як ти можеш посміхатися? “. Потім вони розуміють, що повинно бути щось більше, ніж те, що видно з першого погляду, якщо хлопець без рук і ніг живе повнішим життям, ніж я “.
Нік говорить про те, як важливо зазирнунути за межі поставлених обставинами рамок, як важливо почати “мріяти по-крупному”. Його слухають студенти і школярі, члени церковних громад, бізнесмени, лікарі і спортсмени. Його знають десятки тисяч людей у всьому світі, але ж колись він просто міг позбавити себе життя.
-“Коли ви падаєте вниз, що вам потрібно зробити? Піднятись. Я падав сотні разів. Ви падали сотні разів? У мене немає ні рук, ані ніг, хіба я можу піднятися? Я повинен поднятися! І я роблю одну, дві, три, сто спроб … І я піднімаюся. ”
Leave a comment